Чорнобривці
Чорнобривців біля хати
насіяла мати.
Поливала, доглядала,
а мене, мале дівча,
співати навчала.
Як на ті чорнобривці дивлюся,
Бачу маму, свою молодою.
Руки бачу, її роботящі,
Чую тиху її я розмову.
Розлучались з мамою часто:
То навчалась, то заміж я вийшла.
Чорнобривці твої, мамо, бачу.
Біля них засумую, заплачу.
Журавлі повернулись додому
Із далекого краю чужого.
Розквітають по всій Україні,
Чорнобривці матусі весною.
******************************************************************
Наша Дніпровка
(написано до Дня села)
В Запорізькім краї ми живемо,
Рідний дім Дніпровкою зовемо.
А для тих, хто ще не знає –
Кращого села не має.
Приспів:
На ланах росте пшениця
Густо, густо колоситься.
На столі хліб буде –клад,
А в родинах ваших – лад!
Ми сьогодні всі відпочиваємо,
На сільському святі ми гуляємо.
Просимо: шануйтесь, люди!
Разом всім нам добре буде.
Приспів:
Люди тут хороші, роботящі,
На всіх мовах світу говорящі.
Тут живемо ви і я!
Разом ми – одна сім'я.
Приспів:
Хай Дніпровка наша розквітає!
Діточок в родинах прибуває.
Ми бажаємо здоров'я всім:
І дорослим, і малим.
Приспів:
*****************************************************************
Нероба
(гумореска)
Чоловічок мій нероба,
Лежить на дивані.
З хати виніс все, що зміг,
За вино Тетяні.
А тепер лежить нероба
Й ну репетувати –
Наказує своїй жінці
Його годувати,
Варенички горяченькі,
На стіл подавати.
"Щоб були з картоплею,
Цибулькою здобрені,
Плавали в олійці.
Неси!" - кричить жінці –
Щоб були із сиром,
Лежали в сметані.
"Скоріш, жінко, подавай
Вареничкі Вані!
Неси на стіл холодець,
Їсти хоче молодець.
Та й ще хріну принеси,
Ще й печінку й ковбаси.
І млинців мені спечі,
У сметаночці млинці.
Та й поріж ще шинки
Ти для мене, жінко".
Жінка каже: "Приткий дуже!
Приниси зарплату, друже.
Тоді будеш їсти, як у ресторані,
А тепер їди заказуй
Ці страви Тетяні!"
****************************************************************
Чорнобривцеве мамине поле
Вишивала матуся рушник:
"Будь до доні, прихильною, доле!"-
І по всім рушничкові своїм.
Чорнобривців насіяла поле -
Назавжди за обрій пішла.
А серце щемить аж до болю.
Залишала в спадок мені
Своє чорнобривцеве поле.
За тобою сумую, матуся,
А на твій рушничок подивлюся:
Чорнобривці із рідного краю -
Твою силу я в ним відчуваю.
Де не буду, в якій стороні,
Рушничок твій завжди при мені -
"Будь до доні прихильною, доле!" -
Зігріває у щасті й біді
Чорнобривцеве мамине поле.
***************************************************************
Новий рік
Який він майстер, Дід Мороз,
Червоний в нього ніс.
На шибки листя, трави срібні,
У зарості троянд наніс.
Постукав Новий рік в вікно,
Поздоровляє всіх із святом
Бажає, щоб були багаті,
Здоров'я, щастя в кожній хаті.
А ще багато довгих літ,
Щоб все найкраще, що є в вас.
Передавали донці, сину.
Повсюди щоб цвіло добро
І щоб любили Україну!
*****************************************************************
Український віночок
В українському віночку
Аж дванадцять квіточок.
Кожна дівчина уміє
Виплести із них вінок.
Тут кульбаба золотава,
Лист кленовий і мачок.
Є і ружа, і калина,
Є безсмертник, деревій,
Незабудки, чорнобривці,
І барвінок голубий.
Є волошки і ромашки,
І любисток запашний.
Виплітається віночок
У барвисте коло.
Поєднались в ньому квіти
Лісові, і лугові.
І сорочку вишиванку
Мама вишила мені.
І спідничка зелененька,
Золотавенький пасок,
Стрічки різнокольорові -
Гарний вийшов мій вінок.
Адже українка я -
З українського села.
*******************************************************************
Рідне село
На Дніпровських ланах
Засівають пшеницю.
Небо мочить дощем,
Сонце лан зігріва.
Щоб у житницях у вас,
Злато-зерно лежало,
А трудящим рукам
Завжди честь і хвала!
І буде пшениця
Та, як тростяниця.
Нехай колоситься
Всім вам на добро!
Вже достигли хліба
На ланах косовиця.
В бункер л'ється зерно,
Золотавим струмком.
Щоб в оселях у вас,
Пахло спеченим хлібом,
А скоринку духм'яну
З'їдала завжди дітвора.
| 
