Афганістан завжди був однією з найбідніших країн світу (80% території гори та безводні пустелі). Особливості ісламу є аскетизм іконсерватизм повсякденного життя. Панівною елітою в афганському суспільстві були вожді пуштунських племен, верхівка духовенства, багаті землевласники, купці та нечисленний офіцерський корпус. Тому вони не підтримали військовий переворот1978 року в Кабулі, який здійснили комуністи за допомогою радянських спецслужб. У країні фактично спалахнула громадянська війна. Тодішнє керівництво Радянського Союзу прийняло рішення ввести в Афганістан обмежений контингент радянських військ. До складу радянського контингенту військ входили управління 40-ої армії з частинами забезпечення і обслуговування, чотири дивізії, п'ять окремих бригад, чотири окремі полки, чотири полки бойової авіації, три вертолітні полки, одна трубопроводна бригада, одна бригада матеріального забезпечення. Афганська війна продовжувалась з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року, тобто, 3338 днів і ночей. Тривала афганська війна жорстоко зачепила усіх її учасників і особливо сім'ї. Це незагоєна рана, невідступний біль. За офіційними даними всього у війні Радянська Армія втратила 14 тисяч 427 чоловік. Поранення й контузії отримали більше 53 тисяч чоловік. Через пекло Афгану пройшло 160 тисяч чоловік, призваних до лав Радянської Армії з України, 3360 з них повернулися в цинкових трунах. Два роки, які ми провели в Афгані, й сьогодні не забуваються. Досить часто ми згадуємо ті бої і дякуємо Всевишньому, що живими вийшли з того пекла. Тому ми з задоволенням прийняли запрошення сільського голови В.Г. Величка, і 14лютого о 19 годині разом з дружинами прийшли на зустріч у сільську раду. Василь Григорович тепло поздоровив з двадцятилітнім ювілеєм виводу радянських військ з Афганістану, представив нас учням, які були в залі, показав відеозапис афганських пісень, які виконували учасники афганської війни з Веселівського Будинку культури. Ми, учасники війни, зустрілися з молоддю села, яка радо вітала і чекала нас у залі, де проводиться дискотека. В присутності цієї аудиторії М.І.Ященку, П.І. Гончаруку, І.Г. Чорному, С.В. Сидоренку, М.І. Бірюкову, С.І.Комишньому сільський голова вручив ювілейні медалі, а молодь, стоячи, аплодувала. Це була хвилююча і незабутня хвилина єдності батьків і дітей. Перед молоддю виступила мати нинішнього солдата Є.І.Ященко. Наша зустріч завершилась розумінням спільної роботи сільськоїради і нас, учасників афганської війни, у вихованні підростаючого покоління. Ми дуже вдячні організаторам цього вечора і пообіцяли, що будемо збиратись частіше.
М.І. ЯЩЕНКО, керівник районноїспілки ветеранів Афганістану, учасник бойових дій, житель села Водяне
